Ой крикнули орли
По синьому морю.
Заплакали хлопці-молодці,
Сидячи в неволі.
Не так заплакали,
От як затужили:
– Ой що ж бо ми, пане-брате,
В бога заслужили.
Ой чи то від бога,
Ой чи від громади,
Що взяли нас сперед панів
В рекрути забрали.
– Давай, соцький, почти,
Коні добірнії,
Повеземо до прийому
Хлопці молодії.
Не повезли ж вони їх
Битими шляхами,
А взяли їх та повезли
Темними лугами.
Взяли їх, повезли
Темними лугами
А за ними вартівники
Та все з булавами.
А де стануть на ніч –
Вікна забивають.
Ані батька, ні матусі
До них не пускають.
Ой привезли вже їх
Та в Балту під браму:
– Становіться, браві хлопці,
Та всі в їдну лаву.
Становіться, хлопці,
Докупи плечима,
Поглядайте на дядюшку
Миленько очима.
Обізвався хлопець
Та з першої роти.
Спалкували, збили плечі
Бідному сироті.
– Ох, наші батьки,
Ви, наші дядюшки,
Не бийте нас, не лайте
Вчіть же нас науки...